Марганчани можуть померти у будь-який момент…

45663311781_9f48b1692e_oЗовсім нещодавно наше місто було шоковано безглуздою смертю молодого та здорового чоловіка. Дитина залишилась без батька, дружина овдовіла, а мати втратила сина. Але людину можна було врятувати, якби б в Марганці була організована медична допомога.

Ні, панове можновладці не вийде у вас списати все на медичну реформу в країні. Тому що в цій страшній історії, як кажуть люди, винні саме ВИ.

До мене, як до журналіста, звернулась мама Івана Дуплія, який помер на початку грудня цього року. Зараз ви дізнається, що ж сталося на справді.

Журналіст: Шановна Ірина Вільгельмівна, розкажіть будь ласка з чого розпочався той трагічний день.

Дуплій І.: Син з’їв два шматочки риби карася. Він його солив місяць. Раніше таке все їли і нічого не було. Сухий посол. Увечері він з’їв два шматочки карася і все та ліг спати. Вранці встав і відчув двоїння в очах і відразу здогадався, що це може бути ботулізм, тому що мама медик.

Відразу зателефонували на 103. 103 сказали: як ви можете стверджувати що це ботулізм і взагалі ви знаєте, що в Україні такої вакцини немає. Викликали нам швидку. Швидка приїхала і відвезла нас на санпропусник. На санпропуснику в реанімаційному відділенні, я наполягла, щоб його подивилися в реанімації.

У реанімаційному відділенні намагалися промити шлунок. Нічого у них не вийшло, тому що це була перезмінка, медичні працівники себе дуже некоректно вели.

Ми удвох з ним намагалися промивати шлунок цим зондом. Що могло, то вийшло. Блювотних мас ніхто не взяв на аналіз. На ліжко його ніхто не поклав, хоча стан погіршувався. Слабкість. Стоячи вони його питали: “Як ти себе почуваєш?” І швиденько на листочку недогризку написали направлення в Томаківське відділення.

Журналіст: А чому в Томаківку? Там що було сироватка?

Дуплій І.: Ні, як ми дізналися, там і сироватки не було. Самі шукали і знайшли, що в Дніпропетровську є сироватка. Ми попередили, що їде такий хворий.

Так ми сказали завідуючій Галині Іванівні в Марганці, що ми домовилися, в 21 інфекційному відділенні є сироватка. “Ой як добре, швидше їдьте”, – каже вона. Але стан погіршувався.

Журналіст: Так Вам швидку надали, щоб доїхати до Дніпра?

Дуплій І.: Ні, нам не запропонували швидку допомогу. Ймовірно його взагалі не можна було відпускати з лікарні. Його потрібно було реанімувати і сироватку на місце везти.

Ми поїхали своїм ходом. По нашими жахливим дорогам у нас пробивається колесо в Томаківці. Ми чекаємо поки приїде інша машина. Спасибі нашим друзям.

Журналіст: Як Вас зустріли в Дніпрі?

Дуплій І.: Ми приїжджаємо в 21 відділення, його знайшли. З одного боксу в інше нас переводять. Сили дитина втрачає. І коли ми потрапляємо в реанімаційне відділення знову ж ніхто не поспішає. Вони кажуть, що сироватка дуже дорога, майже три тисячі доларів. Зачекайте поки вона розморозиться. І ось починаються ця видимість реанімаційних заходів. Завідувача відділення немає, хоча попереджені були. Головлікаря немає. Одна літня медсестра, ледве ногами пересуває. Без рукавичок, без масок. Підключили через хвилин сорок сироватку. Розвели 20 мл на 400 мл фізрозчину. І почали капати зі швидкістю звуку. Стан погіршувався. Дихання ставало гірше. Сатурація 82. Інтубацію вже потрібно було робити давним-давно, як я це розумію. Я біля нього була весь час. Допомагала підключати катетери, тому що медсестра ледве ворушилася. І коли мене вигнали з палати, щоб зробити інтубацію нарешті. Я чула крики: “Коротка шия”. Працюючи в реанімації я розуміла, що значить коротка шия. Вона кричить: “Ваня, Ваня!”, але вона його не врятувала. Я знаю, що вона його задушила. Вона його не змогла інтубувати, ось і все. Через якийсь час прийшов якийсь лікар Марчук, якого вона викликала на допомогу. Завідувач так і не з’явився. Коли я зайшла в палату, мій син лежав, як ніби відро води на нього вилили. Матрац, подушки все було мокре. Всі трубки для інтубації лежали поряд. І він був мертвий. Навіть не від ботулізму. Він був мертвий, тому що неправильно було проведено реанімаційні заходи. Не заінтубували. Нічого не зробили, крім як неправильно капали сироватку. Яка знову ж коштує три тисячі доларів. В кінці виявилося, що це гуманітарна допомога. Кров на ботулізм просили відвезти нас самих. Тому що цей аналіз платний. Ну коли дитина померла це все зробили самі.

Наступного дня друзі поїхали за тілом. Історії і виписки ніхто не давав. Повинно було бути розтин. Чекали довго. У довідці про розтин написали, що хворів 10 днів. Під розписку родичів друзів дали тіло. У понеділок ми з батьком поїхали в це відділення. Нас там чекали вже. Сказали, що лікар яка в цей день працювала, яка його вбила вже написала заяву про звільнення. “Ми її звільнимо до чортової матері”, – казав завідувач всю дорогу та просив, щоб я змилостивилася, так, як у нього маленькі діти. Не відкривати кримінальну справу. Він не хоче підмітати двори. Так, що всі розуміють, що Ваню можна було врятувати.

Журналіст: А що таке інтубаційні дії?

Дуплій І.: Це потрібно було його перевести на апарат ШВЛ – штучної вентиляції легенів. Він задихався. І в кінці вони сказали, він помер від зупинки серця. У них у відділенні не було навіть адреналіну. Старша медсестра при мені бігла в аптеку, брала адреналін. Я це все бачила. І не починали вони капати поки ми не принесли пакети з ліками. Ніхто не оцінює тяжкість хворого. Невже немає банального фізрозчину, катетерів. Чому немає в відділенні?

Журналіст: Ви ж звернулися в Нікополь, Запоріжжя – що вони говорили?

Дуплій І.: Ми їхали на сироватку. Ми сподівалися що сироватка допоможе. А тут просто Дніпропетровськ 21 відділення не змогли надати реанімацію моєму синові. Це вийшли на полювання дилетанти, які погано вчилися в інститутах або їх погано вчили. І як далі? Як далі бути нашим людям? На кого сподіватися? Ми сподівалися, ми весь час рятувалися самі. Наша реанімація не гірше б впоралася, але чому вони нас туди відправили? Чому мер міста не турбується про людей? Про кожного? Ось до цього дня в Дніпропетровську немає цієї сироватки. Море є, риба є, люди хворіють. Це все на рівні міста вирішується.

Журналіст: А Ви говорите 3 тисячі доларів сироватка коштує?

Дуплій І.: Так, канадського виробництва. І як виявилося це гуманітарна допомога. Це дуже дорого, нехай навіть це не гуманітарна допомога, але нехай вона буде в нашому місті. Це не так дорого 3 тисячі доларів. Тому що син платив податків дуже багато. Хто цими податками користувався? І дуже соромно нашому мерові замовити вінок і принести його на могилу моєї дитини, коли вона не дозволила його врятувати.

Журналіст: Що Ви плануєте робити далі?

Дуплій І.: Мені порадили з цього приводу відкрити кримінальне провадження. Винні повинні понести покарання…

Після такого важкого інтерв’ю з мамою Івана, ми почали збирати більше інформації, щодо марганецької лікарні. Зі слів інсайдерів, лікарі вторинної (стаціонар) медичної допомоги кинуті напризволяще і вони нікому не потрібні. З 2018 року лікарні, які знаходяться поблизу Марганця, отримали ліцензії на обслуговування своїх пацієнтів. Навіть в Томаківці. У Марганці акредитаційний сертифікат отриманий на 2 категорію, це найнижча категорія. Навіть реанімація може зникнути зі стін лікарні. Доведеться возити хворих в Нікополь та Томаківку. Бракує обладнання. Тих же комп’ютерів – з 32-х необхідних, тільки шість, але ж треба входити в міжнародну електронну систему. Відсутні вакцини не тільки від ботулізму, немає протиотрути від укусів змій, навіть від правця, але ж у нас в місті травмонебезпечні виробництва. Про все це повинен піклуватися міський голова разом з депутатами. А їм діла немає.

Тобто безпосередньо за кожен літальний випадок відповідає особисто О. Жадько. Гроші містян, які повинні бути направленні на медицину, вона використовує на особисті потреби задля піару. Шалені кошти завдяки децентралізації, мільйонами стікали у річку, різні арт-об’єкти, зовнішню рекламу та безглузді свята, позбавляючи можливості врятувати саме цінне, що в нас є – ЖИТТЯ. Тому кожен Марганчанин знаходиться в зоні ризику. У найближчий час в місті перестане працювати пологове відділення, реанімація та неврологія. Всі будуть вимушені їздити у сусідні міста.

Вам ніхто не допоможе, Вас ніхто не підтримує, Вам можуть принести лише вінок, як це зробила Олена Жадько, через Ірину Міняйло на похороні Івана Дуплія.

One thought on “Марганчани можуть померти у будь-який момент…

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s